Забужко: Те саме місто, де вночі падали ракети, вранці годує качок і йде по морозиво. Ми навчилися жити поруч зі смертю

Як тебе не любити... Русанівська набережна, тихий, благісний ранок. Туркочуть голуби, мостячись на осоння на бетонній плиті, скрекочуть жаби в очереті. Кілька дідків уткнулось у Дніпро вудками, зоддалеки на пісочку загоряє старша пані в бікіні. По доріжці час від часу трюхикають бігуни, прогулюються люди з дітьми й собаками.

– Назаре, ми йдемо за морозивом!– Ні-і-і-і!– Що ні? Не хочеш морозива? Тоді залишайся тут!

Назар поспішно наздоганяє самокатиком тата й маму: хто ж не хоче морозива!

Коментарів немає

Читайте також