Як тебе не любити... Русанівська набережна, тихий, благісний ранок. Туркочуть голуби, мостячись на осоння на бетонній плиті, скрекочуть жаби в очереті. Кілька дідків уткнулось у Дніпро вудками, зоддалеки на пісочку загоряє старша пані в бікіні. По доріжці час від часу трюхикають бігуни, прогулюються люди з дітьми й собаками.
Назар, ми йдемо за морозивом!Нііііі!Що – ні? Не хочеш морозива? Тоді залишайся тут!Назар поспішно наздоганяє самокатиком тата й маму: хто ж не хоче морозива!
Інший хлопчик годує з мамою в березі качок. ("А качечка випливає /З качуром за ними, /Ловить ряску, розмовляє /З дітками своїми", - послужливо підказує мені мозок десь у цьому самому віці вперше й прочитане...) На плесі дзеркаляться хмарки, білі по синьому; вдалині, в прямій перспективі блищить лаврська дзвіниця.
Коментарів немає