Конфлікт у ТЦК на Вінниччині – це, звичайно ж, ніякий не "конфлікт", а напад на військовослужбовців під час війни, що давно слід було прирівняти до нападу на правоохоронців під час виконання ними службових обов'язків.
Відомо, що робота ТЦК – це не завжди повістки й добровольці, це, на жаль, часто буває жорстко й боляче, примусово, неприємно й огидно, але саме ця невдячна робота забезпечує хоч якесь поповнення на фронт, який і так тримається з останніх сил.
Конфлікт – справжній конфлікт – зовсім не у ТЦК, а в головах наших депутатів та інших можновладців, відповідальних за оборону країни, у тому числі за проведення мобілізаційних заходів. Вони хочуть всидіти на двох стільцях – і в окупацію не потрапити, і вибори виграти після війни, тому жертвують простими роботягами, дідусями, алкоголіками й каліками, оберігаючи чиновництво, держслужбовців, жінок і молодь, роблячи ставку на цю частину електорату.
Коментарів немає