Де людство схибило? Мене не відпускає одна думка: пересічні росіяни підтримують війну лише тому, що вона приносить їм соціальні пільги. Я намагаюся збагнути, яка свідомість повинна бути настільки зламана, щоб обмінювати матеріальні блага на життя інших людей. На життя дітей. На життя власних громадян, яких кидають у м’ясорубку під назвою "СВО".
Я малюю в уяві картину. Десь у Волгограді сидить Вася серед бруду й уламків свого побуту, із поламаною каналізацією, у засмальцьованій майці на животі, по квартирі плаває гівно. Перед ним пляшка горілки, пиво, яким він запиває водяру, і на закуску в кращому випадку, солений огірок, в гіршому – занюхає. І він задоволено міркує: "Як добре, що ми воюємо з українцями. Ми ж їх сотнями кладемо".
Десь. поруч інша сцена. Наташа, яка відправила свого чоловіка на війну заради державних виплат. У її голові народжуються думки: "Хоч би його там прибили. Я б купила квартиру, зробила собі сісьги, придбала машину, запостила б нові фото на сайт знайомств і знайшла б собі іноземного принца. Бажано з загниваючоі Європи, і бажано переїхати подалі з расеі-матушки".
Коментарів немає