Путін ніколи не зустрінеться з президентом Зеленським. Ну, принаймні, якщо його дуже сильно не змусити. Після війни 2008 року Медведєв (тоді він формально був президентом), а потім і Путін кілька разів скасовували свою участь у великих самітах лише тому, щоб не опинитися зі мною в одному великому залі. Але були такі саміти, на які вони просто не могли не приїхати. Один із них відбувся у Вашингтоні. Там був такий протокол: глави делегацій один за одним проходили через перегороджений коридор, наприкінці звертали, і нас зустрічав Обама.
От я дійшов до кінця коридору, а там Обама ще розмовляв із президентом, який пройшов переді мною. Тож мені довелося затриматися, і в цей момент у коридор, де я ще перебував, запустили Медведєва (можливо, це зробили навмисно). Йде Медведєв, а ноги йому просто відмовляють, увесь тремтить, обличчя червоне. У цей час Лавров та інші росіяни руками розірвали штору і просунули крізь неї свої фізіономії – як у лунапарку мого дитинства.
Медведєв дійшов, і я кажу йому: "Добрий день, Дмитре", – а він не відповідає. У цей момент мене нарешті покликали, і він зміг із полегшенням видихнути.
Коментарів немає