П'ятецька: Путін тисячу разів обісрався в Україні, його ніколи так не принижували. Знищення нас – справа його життя

Коли до влади прийшов Янукович, у мене було відчуття катастрофи, яка відбулася, я досі пам'ятаю перші дні своєї люті після його перемоги і свого ж злісного відчаю. І в цьому розпачі я почувалася міською божевільною. Ніхто з моїх за Януковича не голосував, але настрої були такі – "ну шо ти починаєш? Ну це результат бездіяльності Ющенка, ну народ тупий, ну шо ти зробиш? Не драматизуй". Пам'ятаю, один журналіст розповідав мені тоді в інтерв'ю, що "у країні нормальне політичне життя, і Янукович навчився їсти навіть ложкою".

Мені взагалі не властиво битися головою об стіну, голосити, заламувати руки і плакати, шо все пропало. Якщо мене і накриває, то ненадовго, я завжди вірю у краще, і ось просто зараз теж. Але віра у краще зовсім не означає заміну дійсності. І ось цей талант дорослих людей об'їжджати реальність на кривій козі, заливати очі й упритул не бачити проблеми, дуже бісить.

Ось зараз реальність така. Ну, просто прийміть її. Ніхто не чекає від вас на те, що не у ваших силах. Робіть, що у ваших. Але кому ви брешете? Яке нормальне політичне життя? Що ви мелете? Навіщо?