Прогнозам, що Трамп і Путін поділять між собою світ на сфери впливу і що слід чекати на нову Ялтинську конференцію, як 1945-го, я не вірю. По-перше, 45-го був Сталін, за яким стояла міць його армії. А що стоїть за путінською Росією? Горлопани на телебаченні, які кричать: "Ми в Таллін зайдемо!"? Спробуйте. Тільки це не ви в Таллінн зайдете, а естонці – у Санкт-Петербург, за три дні. Якщо фіни не встигнуть знести його артилерією за цей час.
Я згадую генерала Лебедя 1996 року, коли його звинувачували: "Ти зрадник, Батьківщину зрадив...". Він із трибуни Держдуми сказав: "Дуже добре, згоден! Ось у мене список усіх військовозобов'язаних дітей депутатів. Мобілізуємо – і в Чечню, особисто поведу їх туди". І розмова закінчилася.
Адже горлопани, які кричать про Таллінн, про Берлін, про "можемо повторити", самі нічого робити не збираються. У них установка інша: нехай помирає хтось інший. Тому я кажу: треба, щоб щось прилітало й до них, у Москву. Щоб стало зрозуміло: війна йде у два боки.
Коментарів немає