Давно кажу, але певно час зафіксувати: не бачу шляхів, щоби Україна уникнула глибокого, укоріненого, і до того ж небезпідставного антиамериканізму. Не ситуативного, а дійсно глибокого, на десятиріччя.
Причому я вважаю, що Трамп ще може здивувати скептиків. Це качелі будуть мотати нас зі сторони у сторону не раз, і ніхто наразі не знає, де буде зупинка - може й на нашу користь (і владі над цим треба працювати). Але це не змінює написаного на початку. Бо кожне гойдання в сторону Росії – як із ганебним інтерв'ю Віткоффа – додаватиме міцності фундаменту почуттів до колективної Америки. Бо це одночасно про цінності, про довіру і про зраду.
Певний антиамериканізм, до слова, був в Україні і раніше, але це буде незрівнянно. А пупсня ще й докладеться до його розпалювання. І коли Трамп піде, і коли/якщо у США мейнстрім зміниться і стане модно говорити про катастрофічність його правління (а це можливо) – ці наслідки не зникнуть.
1 коментар
а, виступ Буша вРаді?