Кротевич: Престиж військової карʼєри зник, саме тому і у нас, і у противника стільки "совкових" дегенератів

Основна проблематика – це розуміння, а точніше, нерозуміння, престижності свідомого вибору військової кар’єри. Нажаль, після Другої світової війни цей престиж зник, саме тому у нас, у противника, доречі, теж, стільки "совкових" дегенератів досі. Це є результатом небажання адекватних освічених людей обирати шлях кадрового військового, і на їх місце приходять малоініціативні середньостатистичні вузькомислячі унікуми. Ці унікуми не будуть будувати систему, яка повинна працювати на країну і так як військовий - професія не престижна, то їм плювати на репутацію, вони підлаштуються під систему, яка працює на "угодних". Якщо ти зручний – тобі дозволять красти, у тебе буде чотири квартири та люксове авто ( ректор якоїсь з військових академій не дасть мені збрехати).

Я захоплююсь молодим поколінням, які свідомо обрали шлях кадрового військового під час війни. Багато з них виховані прикладом героїчних вчинків добровольчих підрозділів, а також, окремих бійців. Багато з них є дітьми та родичами цих героїв. Ці майбутні офіцери – гарантія існування нашої Батьківщини, а значить- це важливо.

І тут виникає когнітивний дисонанс. Бо уявіть, як відчувають себе курсанти, отримуючи 620 грн – вони відчувають себе людьми "нижчого" сорту, у дворовій термінології це називається "програний". Проте нагадаю, в моменти, коли приходить наказ – вони висуваються, якщо треба воювати, охороняти кордон або критично важливі об’єкти.