Четвертий рік Великої війни, непроста ситуація в міжнародних відносинах, суцільне залякування майбутнім,природна втома та вигорання - коктейль, який однозначно натякав на складну розмову. Ну яке спільне бачення червоних ліній може бути у військових, бізнесменів, громадського активу, політиків, економістів та експертів? На поточній стадії можна очікувати бойового зіткнення безапеляційних тверджень та переконань. Які в більшості не знайдуть спільного, окрім необхідності протистояти ворогу. Чи достатньо цього для визначення “червоних ліній”? Напевно, ні.
Проте, на диво, панувала абсолютна єдність. Це, дійсно неочікувано, але дуже надихаюче. Що всі представники суспільства по-перше не залякали та не залякають один одного апокаліпсисом сьогодні або завтра. Це - про ризики. Їх реальність та бачення подолання. Ні, це про “шапкозакедательство” чи безпричинний оптимізм. Це про розуміння можливих проблем, але бачення їх рішення. Та головне - про готовність обговорювати ці рішення зі всіма, без домінування власної думки.Чи достатньо цього для нівелювання потенційних негативних процесів навколо та у війні? На четвертому році повномасштабного вторгнення - так. Тому що саме втрата здатності чути, обговорювати та приходити до спільного, несе безумовне руйнування.
Коментарів немає