Якщо коротко описати позицію Дональда Трампа щодо України, вона виглядає так: "Останні роки активної війни показали, що Україна не зможе відвоювати свої території військовим шляхом, незалежно від рівня підтримки з боку США. Тому давайте припиняти воювати і сідати за стіл переговорів. Якщо ви з цим не згодні – це ваше право, але в такому разі ми не братимемо в цьому участь і не будемо фінансувати війну".
У цій концепції ані Україна, ані Росія не становлять для США особливого інтересу. Ледь не прямим текстом озвучується, що єдина причина, чому Америка взагалі займається цим питанням – це виконання передвиборчих обіцянок. Інакше ситуація виглядала б так само, як із USAID: програми по всьому світу були вимкнені одним рішенням, без попереджень, обговорень чи "зливів" у західні медіа.
Ця логіка пояснює майже все, що зараз відбувається у відносинах між Україною, США та Європою. Наприклад, угода щодо корисних копалин не містить жодних прямих зобов’язань для України, бо її основна мета – внутрішня політична комунікація для американської аудиторії. Меседж простий: "Ми не відмовляємося від ізоляціонізму, але якщо вже беремо участь у глобальних процесах, то маємо отримати 500, 350 або хоча б 100 мільярдів із рідкоземельних металів".
Коментарів немає