Українці продовжують перебувати у депресії. І одним з факторів цього стану є багато економічних міфів, дуже деструктивних, які засіли в голову українців і які активно підживлюються російською пропагандою. Створюючи враження, що все пропало і в України немає майбутнього. Хорошого майбутнього.
Перший міф. Напевно, ключовий. Після війни Україну чекає шалена бідність. Причому нема жодного пояснення, чому раптом це може статися. Мабуть, люди орієнтуються на досвід Радянського Союзу, де у 1946 році був голод. Але ж він зовсім не релевантний. Може, згадують 90-ті, коли перехід до Незалежності не призвів до економічного процвітання. Але забувають, що це було поєднання шоків. Як дефолту Радянського Союзу, економіка якого лежала в руїнах вже в кінці 80-х, що в результаті і призвело до розпаду Союзу, так і руйнації звичною економічної моделі, заснованої на насильницькій кооперації всередині Радянського Союзу. Але, головне, що це взагалі нічого не має спільного з нашою ситуацією.
І якщо подивитись на прогнози МВФ, то видно, що в той рік, коли Фонд закладає кінець війни, йде різке економічне зростання. Не падіння. А саме зростання. Чому? Бо під час війни ніхто нікуди не інвестує. Є страх. І невизначеність. Як тільки війна закінчується, той відкладений інвестиційний попит починає працювати, бізнес більш активно інвестує, йде зростання економіки. І зростання економіки ніколи не приводить до збільшення бідності. Тим більше, у нас вже йде відновлення економіки на тлі помірної інфляції. Макроекономічна ситуація здорова. Таким чином, економіка України готова до прискоренного зростання в той момент, коли не буде заважати війна. І навіть споживчий попит не треба буде витягати з дна. Бо люди в Україні зараз дуже активно споживають, хоч при цьому і постійно бідкаються. Проте навіть під час війни ми бачимо певне економічне диво, коли завдяки грошам Заходу зростають зарплати, а ресторани і торгівельні центри заповнені людьми. Що є якраз дуже незвичною ситуацією для будь-якої війни.
Коментарів немає