Зараз у кожній гарячій точці України – свій «аеропорт». Розповідь «кіборга» Артема Залізного

Артем Залізний боронив Донецький аеропорт 88 із 242-х днів. Він – військовослужбовець 30-ої окремої механізованої бригади. Тоді йому було 22 роки. Потрапив до аеропорту, розповідає, наприкінці травня 2014-го у складі 72-ї бригади, коли українські військові щойно відстояли летовище в бою з проросійськими силами. Пам’ятає, як тримали позиції в будівлях нового й старого терміналів, як на українську піхоту «перли» танками, як гинули бойові побратими, серед яких і близькі друзі. Досвід, здобутий в аеропорту, каже боєць, безцінний – він знадобився йому під час повномасштабної війни, на яку пішов у перший же день добровольцем.

32-річний Артем Залізний народився й виріс у місті Миронівка на Київщині. Зараз його позивний – «Дровосєк», десять років тому, в Донецькому аеропорту, згадує, позивного як такого не було, але товариші іронічно кликали його «Манюнею» або «Мєлким» – за майже двометровий зріст і міцну статуру.