"Справді вартісні твори досі чекають свого виконання. І я не певен, що дочекаються" - піаніст Євген Громов

Приводом для цього інтерв'ю для журналу "Країна" став 150-річний ювілей видатного композитора ХХ століття Арнольда Шенберга. Серед українських піаністів Євген Громов є, мабуть, найбільш послідовним пропагандистом і виконавцем не тільки спадку Шенберга, а й загалом музичного авангарду – як українського, так і світового.

- Чому Шенберґ актуальний в Україні?- У царині музики Шенберґ є титанічною постаттю, майже біблейським пророком, яка посідає місце поряд з Бахом, Моцартом, Бетховеном, Ваґнером. Шенберґ винайшов новітню техніку компонування, що стала одкровенням і вплинула на подальший розвиток європейської музики XX і XXI століть, як жодна інша. До того ж він ще й був вчителем, теоретиком, беззаперечним лідером так званої Нововіденської композиторської школи. Всесвітньо визнана віденська класична школа – це Гайдн, Моцарт, Бетховен, але завдяки бурхливій діяльності Шенберґа на початку ХХ століття виникає ще й Друга або Нова віденська школа на чолі з самим Шенберґом, до котрого приєдналися два його видатні учні – Антон фон Веберн і Альбан Берґ. Звісно, школа налічувала й інших композиторів, музикологів, виконавців. Ціла спільнота, що генерувала і ширила нові музичні ідеї, спричиняючи палку полеміку в мистецьких колах, що часто межувала зі скандалами, адже цю новітню естетику переважно не сприймали. То було напружене життя, вкрай драматичне, сповнене різноманітних негараздів, безгрошів'я, нерозуміння.Вже перед смертю Шенберґа прийшло наступне покоління композиторів, пов'язаних з міжнародними літніми курсами нової музики в німецькому Дармштадті, що проводилися з 1948 року, і де про себе гучно заявили П'єр Булез, Луїджі Ноно, Карлгайнц Штокгаузен та інші радикально налаштовані представники нової генерації повоєнного авангарду, що почали активно досліджувати і пропагувати творчість і теоретичні засади нововіденців. Але своїх студентів він ніколи не навчав тій техніці, яку сам винайшов, хоча багато з них цього прагнули. Шенберґ викладав консервативно і традиційно, виключно на прикладах великої німецької класичної музики.