Абрикосова кісточка. Двічі цього тижня разом з дівчатами з Патронатної служби я їхала до тих, кого ми чекали так довго. До наших. Вони повернулись із полону в січні.
Я дивилася їм в очі, слухала те, що, здається, не можна витримати. Поруч – Гарік Корогодський, дівчата з Патронатної служби, люди, які теж хочуть допомогти. І після зустрічі, я запитала їх – і себе: що було б найстрашніше, якби там були ми?
Прочитайте ці історії. А потім чесно відповідайте собі на це питання.
1 коментар
Це все роблять ті, кому це подобається, це сутність кацапів і їх прибічників, тому той, хто хоче про щось з ними говорити, або дурень, або такий самий