Реакція частини мультикультурної спільноти на інтерв’ю Сергія Жадана з Ліною Василівною нагадує типову ситуацію. Молода, красива, розумна, сильна жінка вийшла з хати, і під’їздні старушенції (це не про вік, гендер, а про душевний стан) моментально згуртувались. "О, вирядилась! О, возомніла про себе! О, думає, шо весь світ обертається навколо неї! Нічо, нічо, Оксана їй зара скаже! Ага, ага…".
Власне, розбурхування цього інтерв’ю по соцмережах почалося з дописів: "Ну почекаємо, що Оксана скаже". Ну, Оксана мало наговорила за Ліну, тре ще почекати. Хамство – це ж завжди цікаво, сідаємо зручненько.
Мене завжди окремо вражала її вічна молодість. Останній раз я бачила її на творчому вечері в Театрі Франка, коли святкували її 85-ліття, і думала, скільки в неї життєвих сил. Життєві ж сили полишають нас першими. Мрії, надії, наміри, замисли, плани, різні фати-моргани можуть з’являтися коли завгодно, а сил вже нема. А от в неї все є. В жінки, яка народилась за сім років до великого терору. І зараз, коли Росія бомбить Україну, дає інтерв’ю.
Коментарів немає