Репетиції "Дому" (Театр ім. Лесі Українки, режисер – Андрій Жолдак, продюсер – Олег Кохан, кураторка проекту – Олена Дробна) йшли влітку два місяці, з ранку до вечора. Майже щоночі Київ бомбили, і наша реальна війна, безумовно, перетинається із реальністю мистецькою. Але цей "Дім" не про чиюсь конкретну хату, родину, країну, калину за вікном. І ця відсутність конкретики повʼязана не з тим, що Жолдак більше 20 років живе за кордоном і йому важко второпати, що у нас тут відбувається. Бачила вже кілька дивних дописів, таке враження, що люди пішли на Жолдака, щоб дізнатися про нашу війну щось нове. Звісно, існує і такий театр, де можна збагнути щось нове і про війну. А ще існують театри відпочинку і розваг. І безліч інших. Краще для всіх – дивитись те, що показують. А не те, що ви хочете побачити.
Жолдак почав із короткої передмови (в нього бувають довгі), суть якої – ми свою роботу зробили, а тепер ви робіть свою. Власне, від цього залежать ваші враження.
"Батько казав, що кожен від народження має свій брільянт. Але деякі втрачають його згодом. І так і живуть".
Коментарів немає