Мене вчора французи питали, як ви переживете чергові блекаути? Я сказала, що будемо зігріватися теплом наших сердець. І пояснила, що не жартую.
У першу зиму повномасштабного вторгнення у моїй квартирі раптом зникло опалення, світло, вода, за якийсь час інтернет, а потім ліг мобільний зв’язок. Я ніколи не бачила рідного Подолу таким темним та безлюдним, ніби із фільмів про апокаліпсис. Ми ходили із світловідбиваючими стрічками, одягалися по принципу капусти, відпрацьовували звичку мати заряджені павербанки.
Але в той самий день, коли зникла електрика, у моєму будинковому чаті з’явилися повідомлення. Хтось писав, що в них є газова плита та їхні двері відкриті для всіх, кому треба щось зготувати. Хтось організовував збір на потужний генератор для під’їзду. Хтось уточнював у сусідки похилого віку, чи потрібно їй щось купити та принести. І тоді я зрозуміла, що цю зиму ми якось переживемо.
Коментарів немає