Покровськ. Красноармійськ.
2014-го ми прийшли відвойовувати Донбас, і почали це з Красноармійська. У цих містах Донеччини, весною після Майдану, я вперше стиснув автомат і народився вдруге. І живу зараз тим, який виник тоді, з териконів, з степів, з радянських сталевих і чавунних промзон. З вугільної пилюки, що скрипить на зубах.
Красік – для мене це там буде вічно живий мій командир Микола Коханівський, вічно сновигаютимуть з його бази на Піски дивовижні позашляховики, котрі працюють на суміші бензину, мастила і Божого духу.
Коментарів немає