Мединський – це, звісно, рівень. Відразу видно найсерйозніше прагнення миру. Ми в Росії через це проходили, коли вимагали чесних виборів, правосуддя, свободи слова і зборів, усього, що належало нам по праву, але було віджате бандою кремлівських гопників. "Як ви смієте?", "Яке маєте право?!" – інтелігентно кричали ми, а у відповідь нас дубасили й садили. "Так, ми ох...їли. І що?" – цей девіз висить над Кремлем із моменту початку царювання в ньому кооперативу "Озеро". Гопники поступово перетворювалися на маніяків, не відразу, але що частіше вони застосовували проти беззбройних людей силу, то безжальніші й кровожерливіші вони ставали. І якщо раніше головною скріпою була корупція, то тепер це насильство, в якому загрузла держава. Пролита на війні кров перетворила банду шахраїв і злодіїв на банду кілерів. Сумний досвід російської опозиції підтвердив банальну істину: проти лому немає прийому. Якщо проти озброєних до зубів гопників іти з плакатами, результат, на жаль, один: вас відп...здять, а може бути й уб'ють (якщо тільки вулиці не заповнить море людей, ну скажімо, пів мільйона, як це було на Майдані). Гопники розуміють одну мову – мову більшої сили.
Тепер цю істину має усвідомити весь світ. У перші місяці війни Заходу треба було виділити Україні всю потрібну для перемоги зброю. Цей момент був бездарно втрачений. Україна проте вистояла й далі з неймовірною мужністю чинить спротив, але її сил зараз заледве вистачає, щоб стримувати нашестя орди. Нерішучість Заходу (як писав Солженіцин: "Від надто гладенького добробуту послабилися в них і воля, і розум"), ідіот Трамп, чий прихід оголив і загострив внутрішні суперечності західної цивілізації, Глобальний Південь, який у труні бачив європейські гуманістичні цінності, – усе це створило в Путіна відчуття переваги. Сила на його боці. Так принаймні він себе почуває. Тому й скеровує на переговори якогось дрібного шниря зі своєї банди. "Так, ми ох...їли. І що?"
Договорами він підітреться, що робив уже неодноразово. Діятиме, виходячи з одного принципу: хто сильніший, той і правіший. Відчує досить сил, щоб стрибнути на Європу, – стрибне, хай би які договори він там не підписував. Поступатися він зараз нічим не буде, тільки тиснути й прогинати, тому що з Трампом і Сі почувається на вершині світу. Не думаю, що peas deal йому зараз узагалі потрібний. Усе це власне й намагався пояснити Зеленський Трампу і його братві, але його, м'яко кажучи, не почули й погрозами та тиском змусили до цих переговорів.
Коментарів немає