Я розумію, що проблеми безпілотної галузі мало кого цікавлять. Мало хто на цьому розуміється. Ось якщо про корупцію написати - хто краде, скільки, по прізвищах - будуть тисячі лайків. Можна написати про конфлікт Сирського із Сухаревським, про амбіції Берлінської, про історію з Тихоходом, про цього, як його короля вікон, який обматюкав військових, – але я нічого про це не знаю. Я не популярний блогер, я не коментую все підряд, потураючи настрою натовпу.
Ось про безпілотники - знаю. І бачу, що ми програємо цю високотехнологічну війну. Ми не встигаємо змінюватися. У нас мало інженерів, конструкторів, програмістів, робітників, жебрацька виробнича база, ми тридцять років будували "ринкову економіку", самозабутньо знищуючи промисловість і профосвіту. У нас навіть паяти толком, правильно мало хто вміє. Зате у нас уже сотні, якщо не тисячі "виробників дронів", склади часом забиті дронами під зав'язку, а мало що літає. У нас жахлива бюрократія, армія чиновників, які не встигають вчасно ухвалювати правильні рішення.
Ось це я знаю. Говорю про це, пишу про це, намагаючись достукатися до тих, хто нагорі ухвалює рішення, і тих, хто внизу, так чи інакше фінансує ці рішення. І мені у відповідь пишуть із військ. Ось що пише один мій знайомий командир підрозділу далекобійних дронів камікадзе:
Коментарів немає