Про геройство, заслужене чи вистраждане. Я завжди намагаюся бути чесним. Або щирим. Бо все ж таки усі-усі свої думки висловлювати чесно – це ознака або інфантильності, або хвороби, або ще чогось. Ну все одно щось ми приховуємо ж? Ну хоча б, що я люблю ковбасу з медом, чого соціум не сприймає. То краще любити тихо. Не говориш про це, то це вже нечесно?
Багато слів. Але зараз такий у мене етап. І є час, доки їду з одного обласного центру до іншого, де працює моя знімальна група над сюжетом, а я – автор. У мене вперше досвід дистанційного знімання сюжетів. Але він виник через інший новий досвід: мало кому з батьків доводилося бачити сина, у якого замість красивої богатирської правиці
просочується через перевʼязки.
Коментарів немає