Я вчора заїхала ввечері до супермаркету купити паштет Гектору. Година пізня, наближається комендантська година, людей мало.
Стоїмо на касі – я з банкою паштету і чоловік років 60 із пачкою масла й пакетом пельменів.
Сирена заволала. Бридко так, на два голоси. Тобто супермаркету замало однієї, на вулиці. Вони ще власну навіщось запускають, і тривожний такий голос розноситься ехом порожнім торговим залом: "Увага! Місто атакують ворожі безпілотники!"
Коментарів немає