Я приїхала в місто за годину до обстрілу мого мікрорайону. Дорогою думала – дістануся, сяду за комп і стану вас смішити "пригодами добермана в селі під час грози". Ми, власне, тому й повернулися з дачі. Дощ, блискавки, різко похолоднішало. Ще зустріли вранці діда з козами, він аж перехрестився. Каже: "А ви що тут ночували?!" Виявилося, громовідводів немає, і дачники виїхали напередодні.
І я хотіла вам розповісти, як Гектор увечері втік у ліс через дірку в паркані. І як я шукала його під дощем, кликала й зірвала голос. А він повернувся веселий, брудний, око блищить, писок віддає різким запахом дикого кабана. Хотіла ще пожартувати, що в усіх нормальних людей на свята чипси зі смаком холодцю, а в мене доберман з ароматом вепра.
Але сьогодні не до жартів.
Коментарів немає