Бігус: До діда доходить, шо це не кцпстк блокпост. Наступні пару хвилин – дід плаче, дочка плаче, "хлопчики, свої"

Чучуть художньо оброблений тред про "як ми село звільняли". 11 листопада - найемоційніший день. Херсон. Площа. Натовп. Але я то все побачив лише 12-го. Бо 10-го пришла розвідка 63-ї і сказала – поїхали в єбєня, буде цікаво. Кацап відходе, тільки не ясно як де і куди. Пролети нам завтра трохи вперед, подивимось як рухатись.

Це 22 рік, бортів мало, роботи дофєні. Забились, шо мені подзвонять. Ввечері подзвонили. Нові люди. Забились, шо ранком поїдемо. Ранком зустріли інші нові. Коли тебе передають по руках тричі – це поганий симптом, але...

Їхали довго. Я зазвичай працював від Посада і на південь, а тут забрались аж за Снігурівку. Ми вдвох і розвідки – 3-4 бійця. Їхали якимись абсолютно новими мені краями, аж раптом стали посеред села на перехресті. Село ніби Садове. Точно в районі Галаганівки.