Ярова: У морзі я наполягала на видачі тіл з Іловайську. Розумію, як це – не знати, де похована твоя дитина

Я памʼятаю ці дні рівно 10 років назад дуже добре. Це саме страшне, що я переживала в своєму житті. Іловайськ.

В ці дні було моє персональне пекло на землі. Всі шукали чоловіків, синів, батьків. Телефон був червоного кольору. Мені дзвонили матері, жінки, діти. Вони шукали своїх. А я молилась, щоб хоч хтось полями вийшов та знайшовся. Бо дійсно були ситуації, коли хлопці виходили на звʼязок через три, шість, сім діб.

Бо виходили полями. Полями з соняшниками.