Уже доводилося писати про те, що історія "Голосу" – характерний приклад того, як не у змозі зліпити щось путнє навіть найпрогресивніші і просунуті хлопці, гордість країни. Кругом же, куди не кинь оком, відстій, скрепи, елементарне невігластво й дилетантство, не кажучи вже про неохайність і про кримінальні справи в анамнезі або в потенційній перспективі. Але ось беруться за справу незабруднені й активні, буквально із чистого лиця, а на виході в короткі терміни суцільні чвари і провал проєкту.
Можна, звичайно, списати на проблеми з лідерством. Підстави для цього є. Уся горезвісна експертність експертів, які увійшли в "Голос", сильно блякне, коли згадуєш, що першою особою й головним голосом у них намічався й навіть деякий час побув Святослав Вакарчук, на честь якого, власне, проєкт і отримав свою назву. Політичні якості Слави ніколи ні для кого не були секретом: вони у принципі відсутні. Проте народ до нього підтягнувся. Просто йому під розкручене ім'я фінансування дали. А кому б дали ще? Ось і перший компроміс. А де один, там і інші вишикуються в чергу – закон.
Далі трапився відомий конфлікт між розумними і красивими. Природно виникло питання, хто підхопить прапор, кинутий співаком, і він дістався розумній, але мало кому відомій Кірі, а красивий і широко відомий Сергій виявився не при справах, чим був зачеплений і ображений. Не те щоб Рудик була не симпатична, а Притула не розумний, просто вододіл проліг між менеджерським прагматизмом однієї й народною популярністю іншого. Ослик "Голос" буквально розривався між цими двома морквинами. Люди, які пройшли не один модний корпоративний тренінг з розвитку скілів командної роботи, не змогли або навіть не захотіли знайти спосіб морквини з'єднати. Фракція розповзлася на власне "Голос" і "Голос" (с), де в дужках "справедливість". Очевидно, слідом за фракцією почнуть розповзатися і структури на місцях. Ледве народилися, а вже переживають батьківське розлучення.
Коментарів немає