Цей заголовок я взяв не зі стрічки новин, а з пісні "Братів Гадюкіних", яку вони заспівали майже 30 років тому. Ще раз переконався в геніальності автора Сергія Кузьмінського, якого вже давно немає серед нас. Бо геніальність поета полягає саме в тому, що написане ним живе багато років, залишаючись актуальним завжди. Про кохання писати простіше — "ти мене покинула, а я сумую". Аби написати таке, особливої геніальності не потрібно. Зовсім інше — футбольна команда "Карпати", нелегку долю якої так точно визначив колись її видатний уболівальник.
Почнемо з того, що міф про всезагальну любов львів'ян до команди "Карпати" не відповідає дійсності. Життя переконливо довело, що львівський футбольний люд готовий уболівати за кого завгодно, навіть за донецький "Шахтар", якщо той гратиме у Львові із знаменитим закордонним суперником. Скажу більше, коли станеться щось несподіване і на "Львів-арені" раптом зіграє у Лізі чемпіонів московський "Спартак", заповнені трибуни "уболіватимуть" за нього не гірше, ніж за "Карпати", тим більше, що останнім тепер не до Ліги чемпіонів. А до чого?
Давайте для початку простежимо історію сучасної команди "Карпати" від часу її "відродження" 1989 року. За цей час команда не здобула бодай якогось завалящого трофею на внутрішній арені й не показала нічого за кордоном. Натомість скандалів, що гриміли за ці три десятиріччя навколо "Карпат", вистачить на решту українських команд і ще залишиться. Причина проста — об'єктивних умов для існування у Львові професійної футбольної команди не існує. Скажете, що таких умов немає і в решті українських міст? Згоден. Але в інших містах наявність чи відсутність футбольної команди нікого особливо не хвилює. Є — добре, немає — нічого страшного!
Коментарів немає