Ми живемо в матриці перемоги ДКНС. З цієї матриці повністю видерлися лише країни Балтії, які на момент путчу вже перебували на шляху відновлення незалежності
Нагадування про чергову річницю виступу високопоставлених путчистів, які намагалися зберегти Радянський Союз за допомогою силових інструментів в цьому році збігається зі спробами за допомогою тих же силових інструментів зберегти лукашенківську Білорусь — один з важливих бастіонів минулого в світі після СРСР. Інструменти дуже схожі — узурпація влади, застосування сили, безпардонна пропаганда і повна відсутність будь-яких реалістичних перспектив розвитку. І те, що через майже три десятиліття після путчу нам доводиться говорити про його наслідки не стільки в минулому, скільки в майбутньому часі, свідчить про те, що поразка ДКНС була поразкою за формою, а не за суттю, — пише Віталій Портников для Радіо.Свобода.
Адже за що виступали люди, що ризикували життями біля Білого дому в Москві? За демократію, за вільні вибори, за чесні засоби масової інформації, за політичну конкуренцію, за те, щоб влада не застосовувала силу, щоб не повторювалися ганебні події в Тбілісі, Вільнюсі або Баку. І що ж ми маємо через десятиліття? У тій же Білорусі немає (і практично ніколи не було) вільного волевиявлення громадян, знищувалися чесні медіа, придушувалася політична конкуренція. Олександр Лукашенко застосовує силу до повсталих.
Коментарів немає