"Матері не пам'ятаю. Померла, коли я була мала, — пише вінничанка Олена Анатоліївна, 58 років. — Батько одружився на сусідці. У неї було двоє доньок. Мене не любила, але ні в чому не обділяла. А коли батька не стало, у 16 років фактично виставила на вулицю. Я поїхала в місто на роботу. Коли виповнилося 20, подруга затягла до гадалки. Їй було цікаво, коли народить дитину. А мені — коли нарешті переселюся у власне житло. Набридло жити по гуртожитках. Гадалка взяла за руку й ахнула: "Будеш така багата, що подруга прийде до тебе гроші позичати. Твій виграш — за рогом". За пів години познайомилася з чоловіком. Він чекав автобус на сусідній вулиці. Але ми так і не розбагатіли".
Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник. Запалює свічку. З конверта дістає фото подружжя. Русява жінка в зеленій блузі обіймає чоловіка в оливковій сорочці.
Коментарів немає