Кілька днів тому Москва заявила, що стала більше уваги приділяти карабахській кризі. Тобто вже тоді були сформульовані основні принципи підписаної угоди
Вірменія і Азербайджан розуміли усі ризики цієї угоди. Бо можна підвищувати ставки, як робив Азербайджан, говорити, що «ми звільнимо усю територію Нагірного Карабаху» та чути відповідь від Вірменії: «ми не поступимося жодним клаптиком». Але насправді кожна зі сторін розуміла, що їй доведеться ухвалювати якесь рішення і це політичне рішення все одно ґрунтується на військових успіхах або неуспіхах. І ось після падіння (з вірменської точки зору) чи звільнення Шуши стратегічна перевага однозначно перейшла до Баку.
Подальший наступ азербайджанської армії міг призвести до серйозної гуманітарної катастрофи. І можна було звернути увагу, що переважна більшість міжнародних експертів, які відслідковували війну, почали в цей момент у Твіттері постити, що от — гуманітарна катастрофа. Це був дуже серйозний сигнал для Азербайджану, особливо на тлі судових процесів, які зараз відбуваються над президентом Косово, що в майбутньому Азербайджан може опинитися під ударом. Міжнародне гуманітарне право може бути використане проти Азербайджану в звинуваченні в етнічних чистках. І як у цій ситуації уникнути таких обвинувачень на майбутнє і забезпечити свою перемогу, — це була ключова дилема для Баку.
Коментарів немає