У кожному з нас живе критик. Той, якому все не так, який завжди знає, що можна було краще. Ми не звикли радіти своїм успіхам. Але це можна змінити
Одного разу на форумі в Лондоні я потрапила на сесію з нудною назвою Цифри і статистика. Всі влаштувалися зручніше, щоб подрімати, і спочатку все пішло за планом: графіки, стовпчики і діаграми. А потім вийшов Даніель. Даніель — афроамериканець, гей, який створив маленьку ВІЛ-сервісну організацію. Він почав з того, що на першій групі підтримки було п’ятеро людей, а тепер, тепер… він з хвилину боровся зі сльозами, щоб нарешті вимовити цифру 800. «Тепер нас 800», — сказав Даніель, витираючи сльози з обличчя.
За кілька хвилин чергова цифра виявилася занадто гарною, і його голос затремтів. Ще одна цифра в стовпчику і графіку — і він уже не стримує себе. Результати роботи в його очах були настільки прекрасними, що він не міг говорити про них без сліз. Весь зал аплодував йому гучніше, ніж Обамі після прощального виступу не тому, що результати приголомшували, а тому, що приголомшувало те, яке вони для нього мали значення.
Коментарів немає