24 серпня о 10:00 у столичному парку ім. Тараса Шевченка збираються тисячі людей. Більшість у військовій формі та камуфляжі. П'ють каву, спілкуються.
— Мій син Денис був у 40-й бригаді "Дика качка". Його вбили 22 січня під час оборони Донецького аеропорту. Кинувся з гранатометом проти танку, — говорить Надія Попович. На її голові чорна пов'язка, у руках — портрет чоловіка у військовій формі. Поруч — двоє хлопців-школярів. Один у військовому кашкеті, що на кілька розмірів більший за його голову. — Це його діти. Неправильно казати, що Денис загинув. Гинуть під машинами, під час нещасних випадків. А наші захисники віддають життя за Україну. Вони теж хотіли жити, але розуміли, що, крім них, нікому захищати нас. Син був бакалавром. Коли його ховали, прийшло запрошення в магістратуру.
Коментарів немає