Футбол живе міфами й легендами. Усе моє свідоме життя минуло під знаком міфу про футбольну Бразилію. Країну чарівників футбольного м'яча, яким заб'ють скільки зможуть, а вони заб'ють скільки забажають. Країну, де футбольні таланти ростуть, немов огірки на грядках завдяки унікальній природі та клімату. Країну, яка дала світу Пеле і ще купу віртуозів гри у футбол. Весь світ вірив у цей міф, включаючи бразильців, які у 2000-х перетворили врешті національну команду на агентство з продажу футболістів.
Усе це закінчилось 8 липня 2014-го. У півфіналі Кубка світу Бразилія програла вдома Німеччині – 1:7. Фізично ця країна нікуди не поділася разом із її футболом. Але після того пам'ятного матчу у футбольного світу спала полуда з очей. Усі побачили, що бразильці такі ж, як і ми. Хіба що трохи ледачі. Ніхто вже на тих бразильців не молиться, ніхто не вважає Бразилію пупом футбольної землі.
Тим часом у футболі виріс і роздувся до циклопічних розмірів міф про непереможну "Барселону", здатну виграти в кого завгодно. Ніби все, до чого доторкається каталонський клуб, перетворюється на золото. Про великого Мессі, який зійшов до нас із небес із волі футбольних богів. На щастя, ще живі ті, хто пам'ятає цю "Барселону" просто як сильний клуб, який ніколи не шкодував грошей на футболістів. Та хто цих людей слухав?
Коментарів немає