У тьоті Лесі, матері мого хрещеного, торік почала прогресувати хвороба Альцгеймера. Бувало, сидимо за столом, вона дивиться на сина й каже: "Аню, хто цей чоловік? Якби я була трохи молодша, віддалася б йому на першому побаченні".
Леся розповідала в деталях, що робила 50 років тому, але не могла згадати вчорашній день. Світлий розум залишав її раптово. Одного разу переплутала онука зі злодієм і викликала поліцію. Могла вийти в магазин по молоко, а опинитися за 20 кілометрів від дому. Спочатку жінку спробували замикати. На знак протесту на шпалерах вона лайном написала "Йуди". Коли не змогла вночі вимкнути телевізор, розбила його.
Син купив їй годинник із сигналом тривоги. По кілька разів на тиждень забирав матір із лісу, кладовища й потяга дальнього сполучення за 2 хвилини до відправлення. Одного ранку вона пішла в гості до подруги, якої не стало кілька років тому. Будинок родичі продали. Нові власники на подвір'я не пустили.
Коментарів немає