— У 16 років мене вже ховали, — розповідає 90-річний тесть. Увечері після картопляних жнив я люблю послухати його розповіді.
— Це був 1946 рік. Із Водяників мене мобілізували у фабрично-заводську школу відбудовувати Київ. Вряди-годи міг вирватися додому. Залазив на дах поїзда. Перед Городищем зупинилися. Ми з другом пішли купити ватрушок. Тільки-но злізли — свисток про відправлення. Подерлися знову. Стали на кругляки між вагонами. У товариша були поручні, а в мене — ні. Вагон смикнувся, і я впав донизу. Вдома товариш сказав, що мене зарізало поїздом.
Тесть робить паузу. Йому важко згадувати.
Коментарів немає