У жовтні 1993-го в Москві відбулося все те, що потім Кремль став приписувати Україні. Державний переворот, під час якого скинули та розстріляли легальну владу. Правовий вакуум, який закінчився законодавчим закріпленням прав переможців. Потім — громадянська війна на території Чечні за добре знайомим Україні сценарієм. Спершу РФ відсилала військових-"відпускників" допомагати голові Тимчасової ради Чечні Умару Автурханову брати Грозний. А коли "добровольці" програли — в хід пішла кадрова армія.
Довгий час ставлення до тих подій ділило росіян на табори. Хтось вважав, що це була перемога демократії над прихильниками реваншу. Хтось — перемога майбутнього реваншу над прихильниками демократії. Сьогодні суперечки втратили сенс. Анексія Криму та вторгнення на Донбас примирили табори. Російський найманець, який їде воювати на Донбас, — це спадкоємець тих, хто був на стороні Білого дому. Російський чиновник, який забезпечує найманцю логістику та прикриття, — спадкоємець Єльцина, який переміг.
Захисники Білого дому — класичне втрачене покоління. До 1991 року вони встигли пройти весь ланцюжок радянських інститутів дорослішання. Їх кували дитсадок, школа й армія. Потім Союз розпався і їх викинуло з нового соціального порядку.
Коментарів немає